(no subject)
Apr. 13th, 2022 10:06 amГромкое дело: СБУ поймала сбежавшего было Виктора Медведчука, кума Путина. Он тоже, как и Сурков, стырил деньги, которые ему платили за диверсионную работу в Украине. А я вспомнила о Василе Стусе, диссиденте и поэте, назначенным в КГБ адвокатом которого по политическому делу в 1980 году и был Медведчук. Он представлял Стуса в суде против его воли, во всём соглашался с обвинением и даже не пытался облегчить участь подсудимого. Стус был осуждён на 10 лет и умер в 1985 году в лагере после голодовки в карцере. Примечательно, что он родился в Гайсинском районе Винницкой области, откуда родом была также моя бабушка и где родился мой папа, а потом семья Стуса перебралась в Донецкую область, Донецк тогда назывался Сталино. И бабушка моя уехала туда к дедушке. Василь Стус закончил Сталинский пединститут, который потом стал университетом, который и я заканчивала. Наш университет эвакуировался в Винницу в 2016 году из оккупированного Донецка и с того времени стал носить имя Стуса. В Варшаве относительно недавно сквер возле клуба "Стодола" назвали именем Василя Стуса.
Як добре те, що смерти не боюся
i не питаю, чи тяжкий мiй хрест.
що перед вами, суддi, не клонюся
в передчуттi недовiдомих верст,
що жив, любив i не набрався скверни,
ненависти, прокльону, каяття.
народе мiй, до тебе я ще верну,
як в смертi обернуся до життя…
Сто років як сконала Січ…
Сто років як сконала Січ.
Сибір. І соловецькі келії.
І глупа облягає ніч
пекельний край і крик пекельний.
Сто років мучених надій,
і сподівань, і вір, і крові
синів, що за любов тавровані,
сто серць, як сто палахкотінь.
Та виростають з личаків,
із шаровар, з курної хати
раби зростають до синів
своєї України-матері.
Ти вже не згинеш, ти двожилава,
земля, рабована віками,
і не скарать тебе душителям
сибірами і соловками.
Ти ще виболюєшся болем,
ти ще роздерта на шматки,
та вже, крута і непокірна,
ти випросталася для волі,
ти гнівом виросла. Тепер
не матимеш од нього спокою,
йому ж рости й рости, допоки
не упадуть тюремні двері.
І радісним буремним громом
спадають з неба блискавиці,
Тарасові провісні птиці —
слова шугають над Дніпром.
VI.1963
Як добре те, що смерти не боюся
i не питаю, чи тяжкий мiй хрест.
що перед вами, суддi, не клонюся
в передчуттi недовiдомих верст,
що жив, любив i не набрався скверни,
ненависти, прокльону, каяття.
народе мiй, до тебе я ще верну,
як в смертi обернуся до життя…
Сто років як сконала Січ…
Сто років як сконала Січ.
Сибір. І соловецькі келії.
І глупа облягає ніч
пекельний край і крик пекельний.
Сто років мучених надій,
і сподівань, і вір, і крові
синів, що за любов тавровані,
сто серць, як сто палахкотінь.
Та виростають з личаків,
із шаровар, з курної хати
раби зростають до синів
своєї України-матері.
Ти вже не згинеш, ти двожилава,
земля, рабована віками,
і не скарать тебе душителям
сибірами і соловками.
Ти ще виболюєшся болем,
ти ще роздерта на шматки,
та вже, крута і непокірна,
ти випросталася для волі,
ти гнівом виросла. Тепер
не матимеш од нього спокою,
йому ж рости й рости, допоки
не упадуть тюремні двері.
І радісним буремним громом
спадають з неба блискавиці,
Тарасові провісні птиці —
слова шугають над Дніпром.
VI.1963
no subject
Date: 2022-04-14 12:32 pm (UTC)no subject
Date: 2022-04-14 12:45 pm (UTC)